bug? it's me
по-настоящему важным навсегда остаётся только то, во что ты действительно веришь
я очень, безумно люблю дождь, я это уже, кажется, писала. и вчера он пошёл. вот лежишь в доме и чувствуеш запах, влажность *ничего я не курила*. и начинаеш думать, во что веришь, а во что хочешь верить. ничего не происходит случайно. и ещё: всё зависит от человека. в любой момент он может прекратить то, что ему не нравиться, но не всегда хочет. и наоборот: каждая цель даёться ему вместе с силами для её достижения, но нужно постараться, чтобы этими силами воспользоваться.чувствую себя сильной. хорошо, что устаю - без постоянного напряжения я перестаю чувствовать себя человеком.
уехать бы куда-то. просто чтобы ехать. самое лучшее в поездке -дорога, когда ты уже не там, но ещё не здесь 
эх, чорт... а внизу за гривенник волшебный новый яд – серьезная толпа застыла пред экраном, карнавал в Венеции, любовник под диваном...
-
-
25.01.2007 в 18:19І ними грався він і ще вітер
Здавалося давно вже дорослі
Але кохали щиро мов діти.
Відчинені серця, щирі очі
Таких не так багато є в світі
Лилися сльози щастя щоночі
Обіцянки назавжди любити.
Будиночок на розі двох вулиць
Паркан плющем осіннім завитий
Здавалося дощі схаменулись
Здавалося завжди буде літо.
Лише один дзвінок телефону
І варто тільки їм захотіти
Повіяло теплом з-за кордону
А одже неодмінно летіти.
Не обіцяй назавжди
Не обіцяй навічно
Де твоє-моє завтра
У скронях вітер свище.
Не обіцяй, навіщо?
Не обіцяй, не треба
Залежить час найближчий
Та не завжди від тебе.
І раптом все змінилось навколо
Проблеми, ціни, сни сподівання
Роз’їхалися як діти в школу
Що першим було стало останнім.
Їй у Варшавські спальні райони
Йому Москву бетоном залити
Але кохання у таксофонах
Приречене не довго прожити.
Куди ведуть строкаті дороги
Чому ви заблукали у світі
Вас сотні, тисячі, вас мільйони
В Ізраїлі, Канаді, на Кріті.
Є спогади про те, як було все
Надії є на те, як все буде
Нас доля стрімко течією несе
Бо ми є не титани, ми люди.
Не обіцяй назавжди
Не обіцяй навічно
Де твоє-моє завтра
У скронях вітер свище.
Не обіцяй, навіщо?
Не обіцяй, не треба
Залежить час найближчий
Та не завжди від тебе.
Залежить час найближчий
Та не завжди від тебе.
Не обіцяй кохати завжди
Не обіцяй навічно
Де твоє-моє завтра
У скронях вітер свище.
Не обіцяй, навіщо?
Не обіцяй, не треба
Залежить час найближчий
Та не завжди від тебе.
Не обіцяй назавжди
Не обіцяй навічно
Де твоє-моє завтра
У скронях вітер свище.
Не обіцяй, навіщо?
Не обіцяй, не треба
Залежить час найближчий
Та не завжди від тебе.
Вона носила квіти в волоссі
І ними грався він і ще вітер
Здавалося давно вже дорослі
Але кохали щиро мов діти...
-
-
26.01.2007 в 10:34Бо ми є не титани, ми люди. и очень жаль
Не питай мене, чому
Я буваю сам не свiй -
Я такий, як i ти,
А часом зовсiм не такий.
І кожен день моє життя
Чує стiльки нових слiв -
Я хотiв, а не змiг,
А часом мiг, а не хотiв.
Але я - вiльний, бо живий.
Але я - вiльний, бо живий.
Бо я - живий.
Не питай мене, коли
Нашi плани зацвiтуть -
I не я, i не ти -
Тiльки дiти їх знайдуть.
Моя лiнiя життя -
Не вiйна i не кiно,
А вокзал i мости
Вже захоплено знов...
Але я - вiльний, бо живий.
Але я - вiльний, бо живий.
Знаю я - вiльний, бо живий.
Бо я - живий!..