ни воспоминая, ни старые друзья-враги не могут вернуть прошлое, даже если ты сам иногда этого безумно хочешь...

@музыка: outlandish - callin you

@темы: Воспоминания, Друзья

---

как не крутись, а екзамены всё равно все сдавать... а так не хотелось!

в школе сплешная муть, начиная от того, что сценарий последнего звонка, который мы написали сами, "без души", и заканнчивая тем, что "самой достойной" - чтобы прозвонить последний звонок - оказалась ни кто иная, как Лена Мищенко. ох, ребята, абзац полнейший. сначала она жалуется, а потом её, бедненькую... да лодно, чего это я, действительно. пускай звонит. в этой школе каждый знает, кто чего стоит. только все молчат.

из истерических припадков - к сосотоянию подавленой меланхолии. мой дневник стал похожим на суицидальный... в общем, вот, все выпускники 2007 (кто-то это уже читал), вы меня поймёте

Mutato nomine

23.03.07

Актова зала, 7:20

Учора поставили п’єсу.

Сьогодні – розорена актова зала. Реквізити звалені в купу під сценою. Розтоптані пелюстки рожевих троянд і досі встилають прохід. Їх ще навіть не намагалися змести.

Учора тут лунали оплески.

Сьогодні тут – самотність. Пустка. Бліда тінь учорашнього дійства.

Такого театру ще не бачила школа. Таких голосів ще не чули ці стіни, ще не вбирав їхній дух стільки любові, щемливої радості й… болю.

Учора – тріумф.

Сьогодні – сльоза моєю щокою.

Я стояла за кулісами. І я була на сцені. Ними усіма – моїми друзями, - у кожному з них. У кожному їхньому слові. І в кожній долоні, що плескала їм. Вони там, на сцені, сповнювали мою мрію. І вони були неповторні.

Їм не вийти більше на цю сцену.

Я в цій пустій залі відчуваю досі дух кожного з них. Кожного з тих, кого можу так легко втратити.

Сьогодні – сльоза моєю щокою. Яке дитяче, забуте відчуття! Сльоза моєю щокою…

Режисер

05.05.07

Дома, 2:40

Пишу сценарій останнього дзвоника. Пишу холодно, байдуже, мов не собі. Мов без наркозу холодним скальпелем – власні груди. І нічого не відчуваю.

Завтра роздрукую й порву. І спалю обривки. І зламаю дискету.

Щоб подовжити агонію.

Одинадцятикласниця

11.05.07

Актова зала, 7:30

Ті самі стіни. Ті самі крісла. Та сама сцена.

Іронія долі: як же сильно ти починаєш любити те, що от-от маєш покинути!

Де мені шукати, де знайти таких людей, як ті, з якими провела стільки років, і які вже за двадцять днів стануть випускниками?

Коридори, 7:45

Тут, у школі, - усе моє, тут я – уся. У розпачі тулюся до стіни – вона дихає: відчуваю. І шепочуть щось куліси, розбуджені протягом. І видимими стають сліди мого дитинства.

Стільки ще буде – ціле життя, та не буде цих стін. І ніхто не знатиме мене так досконало, як знають вони.

А як же хочеться – ще трошечки, ще трошки! І щоб поряд – ті самі люди: разом ми здатні на чудо, от тільки часу немає. Коридором іде за мною тінь – відчуття, що я чогось не встигла тут…

«Дайте мені точку опори і я переверну світ», - сказав великий мислитель.

Дайте час, ще трохи часу…

Прес-центр, 7:55

За нами прийдуть інші, і вони також будуть людьми, як казав М.Булгаков.

Лякає те, що вони, можливо, будуть кращими від нас. І я наперед заздрю їм, бо вони, можливо, зроблять те, чого ми не встигли, з тріумфом пройдуть крізь те, що ми оминули. Їхнє майбутнє уже стало нашим минулим.

Але хочеться вірити, що нікого ці стіни не любитимуть так, як вони любили, як вони люблять, як завжди любитимуть нас.

Нам важче – ми пам’ять понесемо крізь роки. А вони берегтимуть її. Твердинею своєю, із поблажливою, усерозуміючою й вибачливою посмішкою. Вони знають кожного з нас такими, які ми є, нічого й намагатися щось приховати.

Щоб не було між нами – час, відстань – ми назавжди – одне ціле. Ми – і друзі. Ми – і школа.

Випускниця

и как всегда я опять кое-что забыла. причём не дописать, а дома, поэтому вывешу в следующий раз.

Вопрос: как вы относитесь к окончанию школы

1. уф, лафа пришла!!каникулы...		0	(0%)
2. наконецто её можно с чистой совестью взорвать		1	(8.33%)
3. ура!здравствуй, универ!		1	(8.33%)
4. я плакать буду...		6	(50%)
5. впадаю в депресняк		0	(0%)
6. плевал на ея, впереди экзамены...		1	(8.33%)
7. в первый класс хочу...		1	(8.33%)
8. заибца и всё такое		0	(0%)
9. идиотский вопрос		2	(16.67%)
Всего:		12

@музыка: Океан Ельзи - "Моя мала"

@настроение: маниакально-депрессивное

@темы: Воспоминания, Друзья, школа, психизис